начинати

НАЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЧА́ТИ, чну́, чне́ш, док., що, з інфін., розм., рідко.

Те саме, що почина́ти.

Уже він [Еней] начинав боятись, На всі чотири озиравсь (І. Котляревський);

– Молітесь, братія, молітесь! Так благочинний начина (Т. Шевченко);

[Мартин (обірваний, труситься з перепою):] Господи вишній, чи я в тебе лишній? Як п'ють, то минають, як б'ють, то з мене начинають! (М. Кропивницький);

Начне про воли, кінчає про голуби (Номис);

[Всі:] Він [Гострохвостий] найрозумніший на всі Кожум'яки, бо так набрався розуму, що як начне говорити, то ніхто нічого не второпає (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. начинати — начина́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. начинати — Зачинати, зачати, позачинати, починати, почати, розпочинати, розпочати, порозпочинати, заходжувагися, захбдитися, заходитися, позаходжуватися, братися, взятися, узятися  Словник чужослів Павло Штепа
3. начинати — НАЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЧА́ТИ, чну́, чне́ш, док., перех., з інфін., розм., рідко. Те саме, що почина́ти. Розкажеш мені, щоб я знав, як наше діло починати (Кв.-Осн., II, 1956, 54); — Молітесь, братія, молітесь! Так благочинний начина (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
4. начинати — Начина́ти, -на́ю, -єш сов. в. начати, -чну, -неш, гл. Начинать, начать. Як начнеш постить, то нічого буде хрестить. Ном. № 131.  Словник української мови Грінченка