начинати

НАЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЧА́ТИ, чну́, чне́ш, док., перех., з інфін., розм., рідко. Те саме, що почина́ти.

Розкажеш мені, щоб я знав, як наше діло починати (Кв.-Осн., II, 1956, 54);

— Молітесь, братія, молітесь! Так благочинний начина (Шевч., І, 1963, 103);

Уже він [Еней] начинав боятись, На всі чотири озиравсь (Котл., І, 1952, 123);

Наташа начала чай розливати (Мирний, III, 1954, 278).

Значення в інших словниках

1. начинати — начина́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. начинати — Зачинати, зачати, позачинати, починати, почати, розпочинати, розпочати, порозпочинати, заходжувагися, захбдитися, заходитися, позаходжуватися, братися, взятися, узятися  Словник чужослів Павло Штепа
3. начинати — НАЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЧА́ТИ, чну́, чне́ш, док., що, з інфін., розм., рідко. Те саме, що почина́ти. Уже він [Еней] начинав боятись, На всі чотири озиравсь (І. Котляревський); – Молітесь, братія, молітесь! Так благочинний начина (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. начинати — Начина́ти, -на́ю, -єш сов. в. начати, -чну, -неш, гл. Начинать, начать. Як начнеш постить, то нічого буде хрестить. Ном. № 131.  Словник української мови Грінченка