начиння
НАЧИ́ННЯ, я, с.
1. Знаряддя праці, необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чого-небудь.
Муляр .. взяв під паху свій мішок з начинням і пішов (І. Франко);
Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Ю. Збанацький).
2. Господарські речі, які служать для приготування, подачі, зберігання їжі, напоїв і т. ін.; посуд.
В пекарні було неохайно... На ослонах, на столі та припічку скрізь понаставлено немитого начиння – горщиків, мисок, ложок (М. Коцюбинський);
Жінки начиння миють у потоці, бряжчать миски та кухлі (Леся Українка);
До столу .. підбігла шинкарка і почала збирати на стіл начиння (П. Панч);
// перен. Речі, необхідні для кого-, чого-небудь.
Поїзди на той бік Рейну не йшли – ешелони приходили лише звідти, везли й везли якесь начиння для фронту (П. Загребельний);
Сховавши за спину торбу з своїм школярським начинням, Тарас сказав: – Учитись хочу... (Василь Шевчук).
3. Частина ткацького верстата у вигляді нитяних рукавів, натягнутих на дві паралельно розміщені дерев'яні пластинки.
– То це, певно, вони й мене посадять за верстат, щоб, день і ніч торкала руками підніжки .. та клацала лядою об начиння (І. Нечуй-Левицький);
Вона копошиться руками в начинні, зв'язуючи обірвані нитки (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)