начиння
НАЧИ́ННЯ, я, с.
1. Знаряддя праці, що необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чого-небудь.
Муляр.. взяв під паху свій мішок з начинням і пішов (Фр., І, 1955, 229);
Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Збан., Переджнив’я, 1960, 143);
*Образно. Поїзди на той бік Рейну не йшли — ешелони приходили лише звідти, везли й везли якесь начиння для фронту (Загреб., Європа 45, 1959, 347).
2. Господарські речі, які служать для приготування, подачі, зберігання їжі, напоїв і т. ін.; посуд.
В пекарні було неохайно… На ослонах, на столі та припічку скрізь понаставлено немитого начиння — горщиків, мисок, ложок (Коцюб., І, 1955, 64);
Жінки начиння миють у потоці, бряжчать миски та кухлі (Л. Укр., І, 1951, 441);
До столу.. підбігла шинкарка і почала збирати на стіл начиння (Панч, Гомон. Україна, 1954, 72).
3. Частина ткацького верстата у вигляді нитяних рукавів, натягнутих на дві паралельно розміщені дерев’яні пластинки.
— То це, певно, вони й мене посадять за верстат, щоб я, день і ніч торкала руками підніжки.. та клацала лядою об начиння (Н.-Лев., IV, 1956, 266);
Вона копошиться руками в начинні, зв’язуючи обірвані нитки (Цюпа, Три явори, 1958, 12).
Словник української мови (СУМ-11)