1. Словник української мови в 11 томах

начиння

НАЧИ́ННЯ, я, с.

1. Знаряддя праці, що необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чого-небудь.

Муляр.. взяв під паху свій мішок з начинням і пішов (Фр., І, 1955, 229);

Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Збан., Переджнив’я, 1960, 143);

*Образно. Поїзди на той бік Рейну не йшли — ешелони приходили лише звідти, везли й везли якесь начиння для фронту (Загреб., Європа 45, 1959, 347).

2. Господарські речі, які служать для приготування, подачі, зберігання їжі, напоїв і т. ін.; посуд.

В пекарні було неохайно… На ослонах, на столі та припічку скрізь понаставлено немитого начиння — горщиків, мисок, ложок (Коцюб., І, 1955, 64);

Жінки начиння миють у потоці, бряжчать миски та кухлі (Л. Укр., І, 1951, 441);

До столу.. підбігла шинкарка і почала збирати на стіл начиння (Панч, Гомон. Україна, 1954, 72).

3. Частина ткацького верстата у вигляді нитяних рукавів, натягнутих на дві паралельно розміщені дерев’яні пластинки.

— То це, певно, вони й мене посадять за верстат, щоб я, день і ніч торкала руками підніжки.. та клацала лядою об начиння (Н.-Лев., IV, 1956, 266);

Вона копошиться руками в начинні, зв’язуючи обірвані нитки (Цюпа, Три явори, 1958, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начиння — начи́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. начиння — 1. Знаряддя праці, хатні речі, необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чогось, приготування та зберігання їжі, посуду тощо. – Як ви думаєте, мамо, варт йому дати щось із начиння, щоб мав чим біля дерева поратись? (М. Літературне слововживання
  3. начиння — (струмент) знаряддя, зст. наряддя; (хатнє) посуд; п! ПРИЛАДДЯ. Словник синонімів Караванського
  4. начиння — Амуніція, базалуччя, басамання, всячина (не конкретно), всяка-всячина (т.с.), знаряддя, інструмент, інструменти, ладунки, обладнання, обладунки, оснастка, оснащення, поладунки, приладдя, примусія, приналежності, приспособа, причандали, причандалля... Словник синонімів Вусика
  5. начиння — [начин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  6. начиння — -я, с. 1》 Знаряддя праці, що необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чого-небудь. 2》 Господарські речі, які служать для приготування, подання, зберігання їжі, напоїв і т. ін.; посуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. начиння — НАЧИ́ННЯ, я, с. 1. Знаряддя праці, необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чого-небудь. Муляр .. взяв під паху свій мішок з начинням і пішов (І. Франко); Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  8. начиння — на́чи́ння = на́чиня Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. начиння — ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). Словник синонімів української мови
  10. начиння — Начи́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. начиння — Начи́ння, -ня с. 1) Сосудъ, посуда. І не зглянулась: мила по обіді начиння, коли цеє трапилось. 2) Инструментъ, орудіе. 3) Часть ткацкаго станка. (см. верстат). Словник української мови Грінченка