начиння
ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). На стінах (хати) знаряддя скульпторські і мулярські (Леся Українка); Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Ю. Збанацький); Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів..! (П. Гулак-Артемовський); Ой ви, степи, ви, поля! Втіхо, розкоше моя!.. Наготовив я припас — Гостру кісоньку про вас (П. Куліш); (Чоловік:) Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Леся Українка); Всякий рятунок оказався дармим при так страшнім вітрі і при недостатку прирядів до гашення (пожежі) (І. Франко); Дає (пан) Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне наряддя (П. Чубинський).
НАЧИ́ННЯ збірн. (господарські речі, що служать для приготування, подавання та зберігання їжі, напоїв), НАРЯ́ДДЯ заст. На ослонах, на столі та припічку скрізь понаставлено немитого начиння — горщиків, мисок, ложок (М. Коцюбинський); З дверей вибігла Олеся з ложечками й чайником в руках, за нею мати.. виносили стакани (склянки) та наряддя до самовара (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- начиння — начи́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- начиння — 1. Знаряддя праці, хатні речі, необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чогось, приготування та зберігання їжі, посуду тощо. – Як ви думаєте, мамо, варт йому дати щось із начиння, щоб мав чим біля дерева поратись? (М. Літературне слововживання
- начиння — (струмент) знаряддя, зст. наряддя; (хатнє) посуд; п! ПРИЛАДДЯ. Словник синонімів Караванського
- начиння — Амуніція, базалуччя, басамання, всячина (не конкретно), всяка-всячина (т.с.), знаряддя, інструмент, інструменти, ладунки, обладнання, обладунки, оснастка, оснащення, поладунки, приладдя, примусія, приналежності, приспособа, причандали, причандалля... Словник синонімів Вусика
- начиння — [начин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- начиння — -я, с. 1》 Знаряддя праці, що необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чого-небудь. 2》 Господарські речі, які служать для приготування, подання, зберігання їжі, напоїв і т. ін.; посуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
- начиння — НАЧИ́ННЯ, я, с. 1. Знаряддя праці, необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чого-небудь. Муляр .. взяв під паху свій мішок з начинням і пішов (І. Франко); Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
- начиння — на́чи́ння = на́чиня Лексикон львівський: поважно і на жарт
- начиння — Начи́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- начиння — НАЧИ́ННЯ, я, с. 1. Знаряддя праці, що необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чого-небудь. Муляр.. взяв під паху свій мішок з начинням і пішов (Фр., І, 1955, 229); Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Збан. Словник української мови в 11 томах
- начиння — Начи́ння, -ня с. 1) Сосудъ, посуда. І не зглянулась: мила по обіді начиння, коли цеє трапилось. 2) Инструментъ, орудіе. 3) Часть ткацкаго станка. (см. верстат). Словник української мови Грінченка