начіплюватися
НАЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і НАЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. наче́пляться; док.
1. Чіпляючись, навішуватися на що-небудь, прикріплюватися до чогось і т. ін.
Женя й собі почав постукувати ногами, бо .. до його черевиків начіплялась глина (Є. Гуцало);
Вона .. вибирала соломинки, що начіплялись їй у косу (Грицько Григоренко).
2. тільки док., перен., розм. Настирливо вимагати від кого-небудь чогось; причепитися.
– Нащо ти брав [червінці]? – спитав дід. – Та я, каже, й не хотів, так начепилися, – бери та й бери. Силоміць у кишеню накидали [червінців] (Панас Мирний);
[Приблуда (до Горпини про Гордія):] Така бенеря як начепиться, то гірш пропасниці (М. Кропивницький).
3. тільки док., перен., розм. Набиваючись, пристати до кого-небудь.
Христя дуже голінна до хлопців, начепилася на Хведора (Панас Мирний);
// Накинутися на кого-небудь (із лайкою, докорами і т. ін.).
Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: – Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)