нашепт
НА́ШЕПТ, у, ч.
1. Що-небудь нашептане, наговорене; нашіптувані слова.
– То як ми будемо жити? В злагоді чи підуть на тебе різні нашепти і заяви: про падіж коней і про те, що ти не ореш, не сієш і що в борги по вуха заліз? (М. Стельмах);
– Свинопаси, ледарі, нестямуща голото! Завтра головна розправа з нашим відвічним ворогом, а ви на ворожі нашепти вуха наставляєте? (А. Чайковський).
2. етн. Чаклунські замовляння на якомусь предметі, а також самий предмет, на якому їх здійснюють.
Не хотів він брати відьомського нашепту.., та взяв нехотя, бо нечиста сила, як бачите, взяла гору (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)