нашепт
НА́ШЕПТ, у, ч.
1. Що-небудь нашептане, наговорене; нашіптувані слова.
– То як ми будемо жити? В злагоді чи підуть на тебе різні нашепти і заяви: про падіж коней і про те, що ти не ореш, не сієш і що в борги по вуха заліз? (М. Стельмах);
– Свинопаси, ледарі, нестямуща голото! Завтра головна розправа з нашим відвічним ворогом, а ви на ворожі нашепти вуха наставляєте? (А. Чайковський).
2. етн. Чаклунські замовляння на якомусь предметі, а також самий предмет, на якому їх здійснюють.
Не хотів він брати відьомського нашепту.., та взяв нехотя, бо нечиста сила, як бачите, взяла гору (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нашепт — на́шепт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нашепт — Намова, наговір, донос; (знахуря) нашіптування. Словник синонімів Караванського
- нашепт — -у, ч. Те саме, що нашіптування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нашепт — На́шепт, -ту; -шепти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нашепт — Нашепт, -ту м. 1) Наушничанье, наговоръ. 2) Наговоръ, заговоръ знахарскій на какой либо вещи, а также и самая эта вещь послѣ произнесенія надъ ней заговора. Не хотів він брати відьомського нашепту..., та взяв нехотя, бо нечиста сила, як бачите, взяла гору. Г. Барв. 451. Словник української мови Грінченка