1. Словник української мови у 20 томах

нашептаний

НАШЕ́ПТАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нашепта́ти.

Думи ті, одначе, напливали й розтавали, як хмари, бо не вкладав у них усієї душі. То навіть було ніби щось не його, мовби нашептане кимось. Сливе людським досвідом (Ю. Мушкетик);

// наше́птано, безос. пред.

Сумують лицарі, – межи ними чутно дух зради. Лазарові, видко, нашептано, – він встає і п'є до Милоша (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нашептаний — наше́птаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. нашептаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нашептати. Великий тлумачний словник сучасної мови