нашивка
НА́ШИ́ВКА, и, ж.
1. Смуга або шматок тканини, шкіри і т. ін., нашитий поверх чого-небудь.
На покуті сиділа Килина в білому кожусі з червоними й зеленими нашивками (З. Тулуб);
Блискучі ремінні нашивки на плечах і на ліктях чорної куртки робили його схожим на якогось королевича (О. Кундзич);
На окремих полонинах пастухи підперезувалися поверх сорочки широкими шкіряними поясами (“чересами”) з кишенями і пряжками, багато оздобленими металевими нашивками (з наук.-попул. літ.).
2. Один із знаків розрізнення військових звань.
Він був дуже гарний у цьому військовому одязі, з усіма нашивками й шевронами (В. Собко);
Харкевич не розбирався в моряцьких нашивках і не знав, яке у нього [моряка] звання (С. Голованівський).
3. Почесний знак, що видається військовим за поранення чи за надстрокову службу.
Ордени Вітчизняної війни першого і другого ступеня та два ордени Червоної Зірки прикрашали праву сторону кітеля [Нерчина], й на лівій дві нашивки свідчили про два важких поранення (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)