нашуміти

НАШУМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. нашумля́ть; док.

1. Зчинити шум; наробити лементу, галасу.

Бувало в темну найтемнішу ніч .. увійдуть [учні] в школу: книжки набік, – гомін, сміх, співи. З'явиться скрипка, – танки... Нашумлять, нагомонять і знову в темряву одлинуть (С. Васильченко);

* Образно. Скрізь вітер нашумів, Що Дуб сякий-такий: “Упертий дуже він І зовсім не гнучкий” (В. Симоненко).

2. перен. Набрати широкого розголосу.

Значення в інших словниках

1. нашуміти — нашумі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нашуміти — -млю, -миш; мн. нашумлять; док. 1》 Зчинити шум; наробити лементу. 2》 перен. Набрати широкого розголосу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нашуміти — НАШУМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. нашумля́ть; док. 1. Зчинити шум; наробити лементу. Бувало в темну найтемнішу ніч.. увійдуть [учні] в школу: книжки набік, — гомін, сміх, співи. З’явиться скрипка, — танки… Нашумлять, нагомонять і знову в темряву одлинуть (Вас.  Словник української мови в 11 томах