наїжачений
НАЇЖА́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до наїжа́чити.
Фрайтаг був блідий, з'їритований, якось дивно наїжачений (І. Багряний);
* Образно. Повз двері [вагона] почали пропливати наїжачені злинялою стернею поля (П. Панч);
Куди податися з цього наїжаченого заводськими трубами міста? (Д. Ткач).
2. у знач. прикм. Піднятий догори, який стоїть сторч (про волосся, щетину, вуса і т. ін.); настовбурчений.
З-під стрижених наїжачених вусів випинались товсті губи, які завжди щось шепотіли (С. Добровольський);
Микола погладив сина по наїжаченому чубчику, згідливо кивнув головою (В. Яворівський).
3. у знач. прикм., перен., розм. Сердитий, роздратований.
Якщо він не був у роз'їздах, то по кілька разів заникував у контору: лютий, наїжачений, не підступись (О. Гончар);
Грізний, наїжачений, він підводиться на покуті, наступає на Смаранду (М. Чабанівський).
4. у знач. прикм., перен., розм. Внутрішньо напружений, насторожений.
Данько, відкотивши комір шинелі, наїжачений сидить коло матері, жадібно поблискує з-під папахи на рідні місця (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)