наїдок
НА́ЇДОК, дку, ч.
1. перев. мн. Все те, що їдять, вживають для харчування; їжа.
В пічурках майнули пляшки, бутлі й повні всяких наїдків тарілки, прикриті рушником (І. Нечуй-Левицький);
– Немає на світі кращого наїдку, як вареники! – каже він (Панас Мирний);
На столах все, що хоч: різні наїдки, шампан, пиво, води (О. Гончар);
Господиня накрила стіл убрусом і почала ставити наїдки на стіл (Ф. Бурлака).
2. розм. Ситість, насищення.
[Зінько:] Становий звелів дати мені аж два стакани, [чаю]: таке солодке та гаряче, тільки що наїдку ніякого (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)