наїжачуватися
НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАЇЖА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. Піднімати догори шерсть, щетину і т. ін. від страху, злості.
Підійшовши до загороди, Сагайдак якусь мить озирав кнура, що наїжачившись стояв у кутку станка, кліпаючи малесенькими білобрисими оченятами (С. Добровольський);
Він [собака] вибіг наперед, наїжачився і сердито загавкав (П. Панч);
// Підніматися догори, ставати сторч (про вуса, волосся, щетину і т. ін.); настовбурчуватися.
При посмішці вуса його ворушилися, наїжачувалися ще більше, ніж звичайно (В. Собко);
Чорні довгі вуса піднялись вгору і наїжачились (І. Нечуй-Левицький);
На голові в нього наїжачився чуб, густий, темно-русий (С. Чорнобривець);
* Образно. А з того боку вже наїжачився ятаганами загін яничарів (З. Тулуб);
Лід посередині річки наїжачився, надувся, став хребтом, а обабіч того хребта, між ним і берегами, вже текла вода (І. Багряний).
2. перен., розм. Внутрішньо напружуватися, бути готовим до чого-небудь.
Сиволап увесь наїжачився, готовий витримати найгарячішу бійку (Д. Ткач);
Михайло сів, наїжачився і не міг вимовити й слова (С. Чорнобривець).
3. перен., розм. Ставати злим, роздратованим; сердитися, гніватися.
– Кинь, Андрію, ти свої смішки, – наїжачився на цей раз голова [артілі] (О. Гончар);
– Хто ж ці потрібні люди? – вже зовсім наїжачився Андрій (В. Собко);
// Виражати, виявляти незадоволення, обурення, протест проти кого-, чого-небудь.
Її обличчя, вся постать і навіть одежа наїжачились проти непевного нахлібника (М. Стельмах);
Після закінчення виступів зал відразу ж наїжачився запитаннями, і доволі гострими (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)