наїжачуватися
НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАЇЖА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. Піднімати догори шерсть, щетину і т. ін. від страху, зла.
Підійшовши до загороди, Сагайдак якусь мить озирав кнура, що наїжачившись стояв у кутку станка, кліпаючи малесенькими білобрисими оченятами (Добр., Тече річка.., 1961, 37);
Він [собака] вибіг наперед, наїжачився і сердито загавкав (Панч, В дорозі, 1959, 95);
// Підніматися догори, ставати сторч (про вуса, волосся, щетину і т. ін.); настовбурчуватися.
При посмішці вуса його ворушилися, наїжачувалися ще більше, ніж звичайно (Собко, Скеля.., 1961, 70);
Чорні довгі вуса піднялись вгору і наїжачились (Н.-Лев., IV, 1956, 331);
На голові в нього наїжачився чуб, густий, темно-русий (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10);
*Образно. А з того боку вже наїжачився ятаганами загін яничарів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 110).
2. перен., розм. Внутрішньо напружуватися, бути готовим до чого-небудь.
Сиволап увесь наїжачився, готовий витримати найгарячішу бійку (Ткач, Плем’я.., 1961, 30);
Він весь наїжачився і стояв у такій позі, наче лагодився негайно піти геть (Гур., Через замети, 1961, 46).
3. перен., розм. Ставати злим, роздратованим; сердитися, гніватися.
— Кинь, Андрію, ти свої смішки, — наїжачився на цей раз голова [артілі] (Гончар, І, 1954, 510);
— Хто ж ці потрібні люди? — вже зовсім наїжачився Андрій (Собко, Срібний корабель, 1961, 113);
// Виражати, виявляти незадоволення, обурення, протест проти кого-, чого-небудь.
Її обличчя, вся постать і навіть одежа наїжачились проти непевного нахлібника (Стельмах, Правда.., 1961, 192);
Заарештовані вже не буянили, а тільки криво посміхались, дивуючись, мабуть, що проти них враз наїжачився майже увесь дивізіон (Панч, І, 1956, 231).
Словник української мови (СУМ-11)