наїзд
НАЇ́ЗД, у, ч.
1. Дія за знач. наїзди́ти, наїжджа́ти.
Перевантажені шини легко руйнуються при наїзді на виступаючі предмети (з навч. літ.);
Подавати звуковий сигнал в населеній місцевості водій має право лише для попередження наїзду або зіткнення (з навч. літ.);
Протягом багатьох років у Франції щороку реєструють велику кількість випадків наїзду автомобілів на придорожні дерева (з наук.-попул. літ.).
2. Приїзд, прибуття кого-небудь у великій кількості.
Завдяки третьому наїзду тих гостей, панує в Тарнові скрута (В. Еллан-Блакитний);
– Кажуть, злякалася пані чабанського наїзду, гайнула десь аж в Преображенку на весь день... (О. Гончар);
// Несподіваний приїзд кого-небудь на короткий час.
Серед пригод, які вносили різноманітність у наш побут, були наїзди Рабиновичевого батька (В. Еллан-Блакитний);
Ні один з таких наїздів князівських селянам не обходився без сліз (А. Головко).
3. заст. Раптовий, короткочасний напад на кого-небудь.
Оце батько розкаже про наїзди на Туреччину (Панас Мирний);
Магнати вели міжусобні війни, робили напади, або, як їх називали, “наїзди” на міста й села, грабували й розоряли їх (з навч. літ.);
Втікачі на свій розум робили наїзди на ближчі хутори, забивали пана і знову ховалися у хащах (П. Панч);
Давньоримське місто Уриконіум в Британії .. десь на початку V ст. н. е. було захоплене наїздом англо-саксів (з наук.-попул. літ.).
4. заст. Скупчення, зосередження в одному місці великої кількості людей.
Саме великий наїзд... Ціле чорне подвір'я каретами., колясами та повозками заставлено (Панас Мирний);
Чи коли й був отакий наїзд у Щербанівці, як під оцей ярмарок. Весь вигін – ярмарковище – був запруджений возами (А. Головко).
5. у знач. присл. наї́здом, наї́здами Приїжджаючи на короткий час або зрідка.
– Вже ж ми і ворожок питали, так кажуть, наїздом бува [москаль] (Г. Квітка-Основ'яненко);
В Озерному він не жив, лише бував наїздами, коли топтав доріжку до Софії (М. Стельмах);
Марія не знала, що тепер усе її життя протікатиме за кордоном. І лиш кількома наїздами з'явиться вона в рідному краю (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)