наїзд
НАЇ́ЗД, у, ч.
1. Дія за знач. наїзди́ти, наїжджа́ти.
Перевантажені шини легко руйнуються при наїзді на виступаючі предмети (з навч. літ.);
Подавати звуковий сигнал в населеній місцевості водій має право лише для попередження наїзду або зіткнення (з навч. літ.);
Протягом багатьох років у Франції щороку реєструють велику кількість випадків наїзду автомобілів на придорожні дерева (з наук.-попул. літ.).
2. Приїзд, прибуття кого-небудь у великій кількості.
Завдяки третьому наїзду тих гостей, панує в Тарнові скрута (В. Еллан-Блакитний);
– Кажуть, злякалася пані чабанського наїзду, гайнула десь аж в Преображенку на весь день... (О. Гончар);
// Несподіваний приїзд кого-небудь на короткий час.
Серед пригод, які вносили різноманітність у наш побут, були наїзди Рабиновичевого батька (В. Еллан-Блакитний);
Ні один з таких наїздів князівських селянам не обходився без сліз (А. Головко).
3. заст. Раптовий, короткочасний напад на кого-небудь.
Оце батько розкаже про наїзди на Туреччину (Панас Мирний);
Магнати вели міжусобні війни, робили напади, або, як їх називали, “наїзди” на міста й села, грабували й розоряли їх (з навч. літ.);
Втікачі на свій розум робили наїзди на ближчі хутори, забивали пана і знову ховалися у хащах (П. Панч);
Давньоримське місто Уриконіум в Британії .. десь на початку V ст. н. е. було захоплене наїздом англо-саксів (з наук.-попул. літ.).
4. заст. Скупчення, зосередження в одному місці великої кількості людей.
Саме великий наїзд... Ціле чорне подвір'я каретами., колясами та повозками заставлено (Панас Мирний);
Чи коли й був отакий наїзд у Щербанівці, як під оцей ярмарок. Весь вигін – ярмарковище – був запруджений возами (А. Головко).
5. у знач. присл. наї́здом, наї́здами Приїжджаючи на короткий час або зрідка.
– Вже ж ми і ворожок питали, так кажуть, наїздом бува [москаль] (Г. Квітка-Основ'яненко);
В Озерному він не жив, лише бував наїздами, коли топтав доріжку до Софії (М. Стельмах);
Марія не знала, що тепер усе її життя протікатиме за кордоном. І лиш кількома наїздами з'явиться вона в рідному краю (М. Слабошпицький).
Значення в інших словниках
- наїзд — на́ї́зд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наїзд — Приїзд <прв. раптовий>; (ворога) напад, наліт; З. здвиг, стовпище. Словник синонімів Караванського
- наїзд — -у, ч. 1》 Дія за знач. наїздити, наїжджати. 2》 Приїзд, прибуття кого-небудь у великій кількості. || Приїзд кого-небудь на нетривалий час або несподівано. 3》 заст. Раптовий, короткочасний напад. 4》 заст. Скупчення, зосередження в одному місці великої кількості людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наїзд — (орди) навала, напад, (гостей) наїзд Словник чужослів Павло Штепа
- наїзд — У, ч. Особиста образа, безпідставне звинувачення. Думаю, наїзди в даному випадку зайві (Інтернет). Тоді в них по п'яні сварка, відморозки зразу в стакан, стали тьолок обіжати, наїзди там усякі, фуйо-муйо (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
- наїзд — (-у) ч. 1. крим. Грабіж, розбійний напад з метою знищити конкурента у діловій сфері. ТСРОЖ, 114; ЯБМ, 2, 58. 2. жрм, мол. Критичні зауваження, претензії до когось. БСРЖ, 370; ПСУМС, 47; ТСРОЖ, 115. Словник жарґонної лексики української мови
- наїзд — Напад, наскок, вторгнення Словник застарілих та маловживаних слів
- наїзд — НА́ПАД (дії, спрямовані проти кого-, чого-небудь з метою заподіяння шкоди, загарбання території тощо); АГРЕ́СІЯ (напад однієї держави на іншу); НАЛІ́Т, НА́СКОК (раптовий стрімкий напад); НАБІ́Г, НАЇ́ЗД заст. Словник синонімів української мови
- наїзд — На́їзд, -зду; на́їзди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наїзд — НАЇ́ЗД, у, ч. 1. Дія за знач. наїзди́ти, наїжджа́ти. Перевантажені шини легко руйнуються при наїзді на виступаючі предмети (Підручник шофера.. Словник української мови в 11 томах
- наїзд — Наїзд, -ду м. Съѣздъ, наѣздъ. Мир. ХРВ. 108. Наїзд був великий у цей ярмарок: здалека понаїздили купці. Волч. у. — МВ. (О. 1862. III. 45). Словник української мови Грінченка