наїзд

Значення в інших словниках

1. наїзд — на́ї́зд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. наїзд — Приїзд <прв. раптовий>; (ворога) напад, наліт; З. здвиг, стовпище. Словник синонімів Караванського
3. наїзд — -у, ч. 1》 Дія за знач. наїздити, наїжджати. 2》 Приїзд, прибуття кого-небудь у великій кількості. || Приїзд кого-небудь на нетривалий час або несподівано. 3》 заст. Раптовий, короткочасний напад. 4》 заст. Скупчення, зосередження в одному місці великої кількості людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наїзд — (орди) навала, напад, (гостей) наїзд Словник чужослів Павло Штепа
5. наїзд — НАЇ́ЗД, у, ч. 1. Дія за знач. наїзди́ти, наїжджа́ти. Перевантажені шини легко руйнуються при наїзді на виступаючі предмети (з навч. літ.); Подавати звуковий сигнал в населеній місцевості водій має право лише для попередження наїзду або зіткнення (з навч. Словник української мови у 20 томах
6. наїзд — У, ч. Особиста образа, безпідставне звинувачення. Думаю, наїзди в даному випадку зайві (Інтернет). Тоді в них по п'яні сварка, відморозки зразу в стакан, стали тьолок обіжати, наїзди там усякі, фуйо-муйо (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
7. наїзд — Напад, наскок,   вторгнення Словник застарілих та маловживаних слів
8. наїзд — НА́ПАД (дії, спрямовані проти кого-, чого-небудь з метою заподіяння шкоди, загарбання території тощо); АГРЕ́СІЯ (напад однієї держави на іншу); НАЛІ́Т, НА́СКОК (раптовий стрімкий напад); НАБІ́Г, НАЇ́ЗД заст. Словник синонімів української мови
9. наїзд — На́їзд, -зду; на́їзди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. наїзд — НАЇ́ЗД, у, ч. 1. Дія за знач. наїзди́ти, наїжджа́ти. Перевантажені шини легко руйнуються при наїзді на виступаючі предмети (Підручник шофера.. Словник української мови в 11 томах
11. наїзд — Наїзд, -ду м. Съѣздъ, наѣздъ. Мир. ХРВ. 108. Наїзд був великий у цей ярмарок: здалека понаїздили купці. Волч. у. — МВ. (О. 1862. III. 45). Словник української мови Грінченка