неабияк
НЕАБИ́ЯК, присл., заст.
1. Надто, дуже.
О, це вже чорт його зна, що таке! Се вже баба неабияк зноровилася! (М. Коцюбинський);
Повідомлення Тетяни про те, що Висоцький з редакції, неабияк вплинуло на дівчат (Д. Ткач).
2. Непогано, добре.
Пріська стрічає його [свято] неабияк: і страви уволю, і пирогів, ще й осьмушку горілки купила (Панас Мирний);
Син її вміє не тільки мугикати, а й співати неабияк (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)