неабиякий
НЕАБИ́ЯКИЙ, а, е.
1. Великий, немалий, значний.
Швендяючи по надвір'ю, він бачив неабияку біганину в невістчиному дворі (Панас Мирний);
Досвід у Григора був у цьому неабиякий, було чого повчитися (А. Головко);
Видатний ідейний представник української інтелігенції Куліш теж неабияку ціну склав Шевченкові та й заприязнився з ним (А. Кримський).
2. Видатний, який виділяється з-поміж інших.
– Я казав, що мій Іван майстер неабиякий (І. Франко);
Спадав на думку сам Гаркун-Задунайський.., вважаючи на гучне прізвище цього добродія, це повинен бути чоловік неабиякий і артист славний (В. Винниченко);
На кораблі наговорювали, що в молодості він [командир корабля] був неабияким боксером (Д. Ткач).
3. Не такий, як усі, як у всіх, не такий, як завжди; незвичайний.
Та й клямка ж то була неабияка: гладкий дерев'яний кілок з прикріпленим до нього дерев'яним зазубцем (І. Франко);
До того млин був як млин, – а роздивились на його [нього] пани, то й довідались зараз, що то млин неабиякий, бо в йому [ньому] мелються для панів чари (С. Васильченко);
Вістка була неабияка, щоб не насторожитись (А. Турчинська).
4. Не який-небудь, не якийсь там.
– Панич здоровий, поставний, огрядний, вчений і таки чисто й по-модному вбраний, неабиякий простак (І. Нечуй-Левицький);
– От і поворуши мозком. Тобі потрібна жінка неабияка, а з освітою, перш за все (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)