неабиякий
НЕАБИ́ЯКИЙ, а, е.
1. Великий, немалий, значний.
Швендяючи по надвір’ю, він бачив неабияку біганину в невістчиному дворі (Мирний, IV, 1955, 58);
Досвід у Григора був у цьому неабиякий, було чого повчитися (Головко, II, 1957, 304);
Для плодотворних результатів роботи неабияке значення мають затишок і зручність робочої кімнати, робочого місця (Наука.., 10, 1956, 16).
2. Видатний, який виділяється з-поміж інших.
— Я казав, що мій Іван майстер неабиякий (Фр., IV, 1950, 499);
На кораблі наговорювали, що в молодості він [командир корабля] був неабияким боксером (Ткач, Крута хвиля, 1954, 91).
3. Не такий, як усі, як у всіх, не такий, як завжди; незвичайний.
Та й клямка ж то була неабияка: гладкий дерев’яний кілок з прикріпленим до нього дерев’яним зазубцем (Фр., II, 1950, 150);
До того млин був як млин, — а роздивились на його пани, то й довідались зараз, що то млин неабиякий, бо в йому мелються для панів чари (Вас., І, 1959, 190);
Вістка була неабияка, щоб не насторожитись (Турч., Зорі.., 1950, 88).
4. Не який-небудь, не якийсь там.
— Панич здоровий, поставний, огрядний, вчений і таки чисто й по-модному вбраний, неабиякий простак (Н.-Лев., III, 1956, 48);
— От і поворуши мозком. Тобі потрібна жінка неабияка, а з освітою, перш за все (Головко, II, 1957, 559).
Словник української мови (СУМ-11)