неакуратний

НЕАКУРА́ТНИЙ, а, е.

1. Який не дотримується порядку, точності в роботі, у виконанні своїх обов'язків (про людину).

Не турбуйся, коли я буду неакуратним, в дорозі трудніше писати (М. Коцюбинський);

[Карл:] Знову спізнюється твій батько. [Магда:] Так. [Карл:] Він стає дуже неакуратним (В. Собко).

2. Неохайний, нечепурний (про людину).

Пролітають перші роки життя маляти, і батьки зазанають перших переживань: дитина часто застуджується, капризує, буває неакуратною, впертою тощо (з наук.-попул. літ.).

3. Недбало зроблений; який має неохайний вигляд (про предмет);

// Невчасно здійснений, виконаний.

У листі до адміністрації редакції журналу “Рідний край” Леся Україка висловлює невдоволення, зокрема зарахуванням без її дозволу співробітників журналу, неакуратну виплату гонорару (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. неакуратний — неакура́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неакуратний — НЕОХАЙНИЙ; (у праці) непунктуальний, неточний, сов. халатний.  Словник синонімів Караванського
3. неакуратний — див. неохайний  Словник синонімів Вусика
4. неакуратний — -а, -е. 1》 Який не додержується порядку, точності в роботі, у виконанні своїх обов'язків (про людину). 2》 Неохайний, нечепурний (про людину). 3》 Недбало зроблений; який має неохайний вигляд (про предмет).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. неакуратний — НЕОХА́ЙНИЙ (про людину — який не дотримується чистоти, порядку в одязі, приміщенні тощо; про одяг, приміщення і т. ін. — який не підтримується в чистоті, в порядку), НЕЧЕПУРНИ́Й, НЕЧУПА́РНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. неакуратний — Неакура́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. неакуратний — НЕАКУРА́ТНИЙ, а, е. 1. Який не додержується порядку, точності в роботі, у виконанні своїх обов’язків (про людину). Не турбуйся, коли я буду неакуратним, в дорозі трудніше писати (Коцюб., IIІ, 1956, 364); [К а р л:] Знову спізнюється твій батько.  Словник української мови в 11 томах