небайдужий

НЕБАЙДУ́ЖИЙ, а, е.

Який виявляє інтерес, приділяє увагу і т. ін. кому-, чому-небуд, цікавиться кимсь, чимсь.

Невже правда те, про що мені натякнула якось тітка Христя, ніби Андрій Семенович небайдужий до моєї матері? (І. Цюпа);

Небайдужий до малярства, Уралов і сам деколи потроху малював (О. Гончар);

// Не позбавлений цікавості до кого-, чого-небудь.

Павло Іванович розгладив бороду, крадькома окинув себе небайдужим поглядом. Його, очевидно, щось непокоїло (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. небайдужий — небайду́жий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. небайдужий — -а, -е. Який виявляє деякий інтерес, приділяє увагу і т. ін. кому-, чому-небудь. || Не позбавлений цікавості до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. небайдужий — НЕБАЙДУ́ЖИЙ, а, е. Який виявляє деякий інтерес, приділяє увагу і т. ін. кому-, чому-небудь. Невже правда те, про що мені натякнула якось тітка Христя, ніби Андрій Семенович небайдужий до моєї матері?...  Словник української мови в 11 томах