небайдужий

НЕБАЙДУ́ЖИЙ, а, е. Який виявляє деякий інтерес, приділяє увагу і т. ін. кому-, чому-небудь.

Невже правда те, про що мені натякнула якось тітка Христя, ніби Андрій Семенович небайдужий до моєї матері? (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 160);

Небайдужий до малярства, Уралов і сам деколи потроху малював (Гончар, Тронка, 1963, 293);

// Не позбавлений цікавості до кого-, чого-небудь.

Павло Іванович розгладив бороду, крадькома окинув себе небайдужим поглядом. Його, очевидно, щось непокоїло (Мушк., Чорний хліб, 1960, 9).

Значення в інших словниках

1. небайдужий — небайду́жий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. небайдужий — -а, -е. Який виявляє деякий інтерес, приділяє увагу і т. ін. кому-, чому-небудь. || Не позбавлений цікавості до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. небайдужий — НЕБАЙДУ́ЖИЙ, а, е. Який виявляє інтерес, приділяє увагу і т. ін. кому-, чому-небуд, цікавиться кимсь, чимсь. Невже правда те, про що мені натякнула якось тітка Христя, ніби Андрій Семенович небайдужий до моєї матері? (І.  Словник української мови у 20 томах