небезпека
НЕБЕЗПЕ́КА, и, ж.
Можливість якого-небудь лиха, нещастя, якоїсь катастрофи і т. ін.
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку – досвідом (приказка);
У хвилини великої небезпеки людей завжди тягне до гурту (В. Собко);
Воно [орля], певно, почуло небезпеку, бо раз у раз підводилося, лопотячи напівголими крильми, і сичало, і крутило на всі боки головою (З. Тулуб);
* Образно. – Я подумав: чи не підкрадається ласий чотириногий хижак? Але ні – не чотиринога – двонога небезпека підповзала (О. Ковінька);
// Стан, коли кому-, чому-небудь щось загрожує.
[Касьянов:] Коли ви будете в небезпеці, можете все-таки розраховувати на мене (Л. Дмитерко);
Температуру 40°C; вищу не можна вважати захисною: при такій температурі виникає небезпека зсідання білків в організмі (з навч. літ.).
(1) Екологі́чна небезпе́ка – небезпека для життя, існування, розвитку і т. ін. живого організму внаслідок взаємодії суспільства з природою, довкіллям.
Пестициди й агрохімікати становлять підвищену екологічну небезпеку (з навч. літ.);
“Застій” характеризувався в Україні перетворенням багатьох місцевостей на зони екологічної небезпеки (з наук. літ.).
◇ Гля́нути стра́хові (стра́ху́, небезпе́ці) у ві́чі див. гля́нути.
Словник української мови (СУМ-20)