небезпідставний
НЕБЕЗПІДСТА́ВНИЙ, а, е.
Який має підстави.
– По всій нашій країні висихають степові річки .. В народі тривога за долю малих річок – глибока і небезпідставна (М. Чабанівський);
У “Поемі про море” О. Довженка прозвучала небезпідставна пересторога письменника-громадянина проти нищення того старого, що може мати неоціненну вартість для майбутнього (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)