неблагородний

НЕБЛАГОРО́ДНИЙ, а, е.

1. Позбавлений благородства; непорядний.

Неблагородна людина;

// Власт. такій людині.

Неблагородний вчинок.

2. заст. Який не має дворянського походження.

Я, як і другі стипендіати, дуже рано мусив пізнати, що я “поганого роду”, “неблагородний”, що в мене кров не така, як у “вищої породи” (А. Кримський).

Значення в інших словниках

1. неблагородний — неблагоро́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неблагородний — (вчинок) нешляхетний, нелицарський; (метал) недорогий.  Словник синонімів Караванського
3. неблагородний — -а, -е. Позбавлений благородства. Неблагородна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неблагородний — НЕБЛАГОРО́ДНИЙ, а, е. Позбавлений благородства. Неблагородна людина.  Словник української мови в 11 томах