1. Словник української мови у 20 томах

неблагородний

НЕБЛАГОРО́ДНИЙ, а, е.

1. Позбавлений благородства; непорядний.

Неблагородна людина;

// Власт. такій людині.

Неблагородний вчинок.

2. заст. Який не має дворянського походження.

Я, як і другі стипендіати, дуже рано мусив пізнати, що я “поганого роду”, “неблагородний”, що в мене кров не така, як у “вищої породи” (А. Кримський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неблагородний — неблагоро́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неблагородний — (вчинок) нешляхетний, нелицарський; (метал) недорогий. Словник синонімів Караванського
  3. неблагородний — -а, -е. Позбавлений благородства. Неблагородна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неблагородний — НЕБЛАГОРО́ДНИЙ, а, е. Позбавлений благородства. Неблагородна людина. Словник української мови в 11 томах