небуття
НЕБУТТЯ́, я́, с.
Стан, коли не було або припиняється існування, життя, буття.
Мені здавалось, що я перестаю бути. Просто розтаю у небутті – і все (Ірина Вільде);
На дорозі порожньо, і я думаю про небуття (М. Хвильовий);
– Яка дивна сила – життя, її особливо відчуваєш в критичну хвилину, коли стоїш на порозі між буттям і небуттям (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)