небуття —
[неибут':а] -т':а
Орфоепічний словник української мови
небуття —
-я, с. Стан, коли припиняється існування, життя, буття. Піти в небуття.
Великий тлумачний словник сучасної мови
небуття —
НЕБУТТЯ́, я́, с. Стан, коли не було або припиняється існування, життя, буття. Мені здавалось, що я перестаю бути. Просто розтаю у небутті – і все (Ірина Вільде); На дорозі порожньо, і я думаю про небуття (М.
Словник української мови у 20 томах
небуття —
відійти́ (піти́) / відхо́дити (іти́) у небуття́, книжн. 1. уроч. Померти. Не помре (Сеспель), не має права піти в небуття раніше, ніж побуде вдома, на рідній землі (Ю.
Фразеологічний словник української мови
небуття —
НЕБУТТЯ — заперечення буття. Має відповідні останньому, але протилежні значення. 1) Синонім неіснування, котре у Гегеля отримало назву "ніщо", або "чисте ніщо".
Філософський енциклопедичний словник
небуття —
НЕБУТТЯ́, я́, с. Стан, коли припиняється існування, життя, буття. Мені здавалось, що я перестаю бути. Просто розтаю у небутті — і все (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 42); З подякою..
Словник української мови в 11 томах