невгавущий

НЕВГАВУ́ЩИЙ, а, е.

Те саме, що невгаву́чий.

Дід витягає з кишені довгу, мов свічечку, цукерку, хлопчак вихоплює її з рук і з вереском біжить до ліжка. – Яке ж галасливе та невгавуще! – сміється і зітхає старий (М. Стельмах);

Напала на мене туга ревная, невсипуща, невгавуща (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. невгавущий — невгаву́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невгавущий — Безугавний, неугавний, НЕВГАМОВНИЙ, невтихомирний; невгавучий.  Словник синонімів Караванського
3. невгавущий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
4. невгавущий — -а, -е. Те саме, що невгавучий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. невгавущий — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм.  Словник синонімів української мови
6. невгавущий — НЕВГАВУ́ЩИЙ, а, е. Те саме, що невгаву́чий. Дід витягає з кишені довгу, мов свічечку, цукерку, хлопчак вихоплює її з рук і з вереском біжить до ліжка. — Яке ж галасливе та невгавуще!...  Словник української мови в 11 томах