невдаваний
НЕВДА́ВАНИЙ, НЕУДА́ВАНИЙ, а, е.
Справжній, щирий, не роблений.
– З'їм його [зілля] й трісну? – мовив Прокіп з виразом невдаваної тривоги на своїм дитячім лиці (І. Франко);
“Кияночкою” він називав Ларису не часто.., але в тому прізвиську завжди пробивалася щира, неудавана ласка (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)