невдивовижу

НЕВДИВОВИ́ЖУ, безос. пред.

Звичайно, не дивно.

Матушці було невдивовижу, що о. Артемій так раптово забажав побігти на вокзал нібито без усякого діла (І. Нечуй-Левицький);

Це нам невдивовижу: на кого тільки не гнівається і кому тільки не заздрить дядько Володимир? (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. невдивовижу — невдивови́жу присудкове слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. невдивовижу — присудк. сл. Бути звичайним, не дивувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невдивовижу — НЕВДИВОВИ́ЖУ, присудк. сл. Бути звичайним, не дивувати. Невдивовижу, що попи багаті, — вони готові й кожух з людей зідрати (Укр.. присл.., 1955, 23); Матушці було невдивовижу, що о. Артемій так раптово забажав побігти на вокзал (Н.-Лев., IV, 1956; 47).  Словник української мови в 11 томах