невдивовижу

невдивови́жу

присудк. сл.

Бути звичайним, не дивувати.

Значення в інших словниках

1. невдивовижу — невдивови́жу присудкове слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. невдивовижу — НЕВДИВОВИ́ЖУ, безос. пред. Звичайно, не дивно. Матушці було невдивовижу, що о. Артемій так раптово забажав побігти на вокзал нібито без усякого діла (І. Нечуй-Левицький); Це нам невдивовижу: на кого тільки не гнівається і кому тільки не заздрить дядько Володимир? (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. невдивовижу — НЕВДИВОВИ́ЖУ, присудк. сл. Бути звичайним, не дивувати. Невдивовижу, що попи багаті, — вони готові й кожух з людей зідрати (Укр.. присл.., 1955, 23); Матушці було невдивовижу, що о. Артемій так раптово забажав побігти на вокзал (Н.-Лев., IV, 1956; 47).  Словник української мови в 11 томах