невдоволений
НЕВДОВО́ЛЕНИЙ, а, е, ким, чим, з кого – чого, на кого – що і без дод.
Який відчуває невдоволення.
Писар з писаршею та Леонідом Семеновичем вернулись додому, дуже невдоволені і навіть сердиті (І. Нечуй-Левицький);
Трохи читаю, трохи роблю записів, але мало і невдоволений з того (М. Коцюбинський);
Василько побачив, що батько чимсь дуже невдоволений (О. Донченко);
Юхим, невдоволений з Мухи, важко одвів погляд від нього (А. Головко);
– Грицько? Ти що, не поїхав, виходить? – Як бачиш, – знизав плечима Саранчук, невдоволений на Павла, що так нагло розвіяв його мрії (А. Головко);
// Який виражає невдоволення.
Нептун сидів поважно і мружив невдоволені очі (М. Коцюбинський);
З-під ковдри прозвучало невдоволене бурчання (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)