невдогад
НЕВДОГА́Д, безос. пред., кому, розм.
Хто-небудь не догадується про щось; не спадає на думку кому-небудь щось.
Мені й невдогад, що клюшниця зводницею була (О. Кониський);
– А є такий закон, щоб лелек убивати?.. Начальник режиму погладжує міцну щіточку вусів. Йому й невдогад, звідки це аж сердите запитання (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)