невдогад

НЕВДОГА́Д, присудк. сл., розм. Не догадується хто-небудь, не спадає на думку кому-небудь.

— О, цей молочай! Нам і невдогад, а Василько добре знає, для чого він росте на світі (Донч., V, 1957, 70);

— Чом це, бабо, — внук пита, — Ви така огрядна? (Невдогад, що баба та "Каса" вже "ощадна" [гроші при собі носить]!) (С. Ол., Вибр., 1959, 232).

Значення в інших словниках

1. невдогад — невдога́д прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. невдогад — присудк. сл., розм. Не догадується хто-небудь, не спадає на думку кому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невдогад — НЕВДОГА́Д, безос. пред., кому, розм. Хто-небудь не догадується про щось; не спадає на думку кому-небудь щось. Мені й невдогад, що клюшниця зводницею була (О. Кониський); – А є такий закон, щоб лелек убивати?..  Словник української мови у 20 томах
4. невдогад — НЕВДОГА́Д предик., кому, розм. (не здогадується хто-небудь, не спадає на думку кому-небудь), НЕВТЯМКИ́ розм. О, цей молочай! Нам і невдогад, а Василько добре знає, для чого він росте на світі (О.  Словник синонімів української мови
5. невдогад — Невдога́д, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. невдогад — Невдогад нар. Невдомекъ.  Словник української мови Грінченка