невеликий
НЕВЕЛИ́КИЙ, а, е.
1. Незначний розміром, величиною; малий.
В невеликих кімнатах було тісно й душно од великого натовпу гостей (І. Нечуй-Левицький);
Антон попросив у кума невеликого, на одного коня, возика й почав накладати гній (С. Чорнобривець);
В тиші час од часу чути, як зі стріхи падають на землю і відскакують до дровітні невеликі тугі плоди (М. Стельмах);
Майор стояв біля вікна і дивився на вулицю, на хлопчика й дівчинку, що гралися, пускаючи кораблики в невеликий потічок (А. Дімаров);
// Невисокий (про зріст).
Перед вами портрет Франка .. Невеликий, хоч сильний мужчина (М. Коцюбинський);
Ростом невеликий, але такий прудкий, жвавий, що навряд чи й двоє з ним справились би (О. Гончар);
// Незначний кількістю.
Невеликі то були гроші (І. Франко);
На вулиці там недалечко стояла Громадка людей невелика (Леся Українка);
Вага невелика і дишель легкий незвичайно (М. Зеров);
Стежечка біжить до того місця, де влітку стоїть невелика пасіка (М. Стельмах);
// Який триває недовго; нетривалий.
Невеликії три літа Марно пролетіли... (Т. Шевченко);
Уляна зробила невелику паузу, тамуючи хвилювання (О. Довженко);
До їхнього товариства ввіходить новий член. Це відбувається вночі, на невеликій стоянці, коли пароплав приймає пошту на борт (Ю. Яновський).
2. розм. Дитячого віку; малолітній.
Сини мої невеликі, Нерозумні діти, Хто вас щиро без матері Привітає в світі?? (Т. Шевченко);
Жила колись у нашому селі вдова Орлиха. Я ще була невелика дівчинка, не дуже-то що пам'ятаю, а чула се од покійної матері (Марко Вовчок).
3. Незначний щодо сили, глибини, інтенсивності і т. ін. вияву.
Тепер, коли в його малому сердечку невелике горе виводило свою журливу пісню, – йому очі зразу відкрилися (Панас Мирний);
Налітав спроквола невеликий вітер (Ю. Яновський);
Вона одержала вже ряд блискучих перемог у невеликих сутичках з супротивником (О. Довженко);
– Невелика, скажу, радість від цього, – поправляє берданку Матвій (М. Стельмах).
◇ На [яку́сь (одну́, невели́ку і т. ін.)] мить див. мить;
Невели́ка пти́ця <�Дрібна́ пта́шка> див. пти́ця;
Невели́ка ця́ця див. ця́ця;
(1) Невели́ка шту́ка (д) див. шту́ка¹.
Словник української мови (СУМ-20)