невибухлий

НЕВИ́БУХЛИЙ, а, е.

Який не вибухнув, не розірвався на частини.

Сходячи з могили, ступали обережно, після вчителевого попередження кожен почував себе так, мовби він справді ступає по іржавих, невибухлих мінах (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. невибухлий — неви́бухлий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невибухлий — -а, -е. Який не вибухнув, не розірвався на частини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невибухлий — НЕВИ́БУХЛИЙ, а, е. Який не вибухнув, не розірвався на частини. Сходячи з могили, ступали обережно, після вчителевого попередження кожен почував себе так, мовби він справді ступає по іржавих, невибухлих мінах (Гончар, Тронка, 1963, 38).  Словник української мови в 11 томах