невловимий

НЕВЛОВИ́МИЙ, а, е.

1. Якого не можна піймати, застати де-небудь.

Матрос малював собі велетенського командира невловимого крейсера (Ю. Яновський);

Малий Тарас чув розповіді про невловимого героя селянського руху на Поділлі Устима Кармалюка (П. Колесник);

Наш партизанський загін був невловимий. Він, як вітер гасав по степу (Д. Бедзик).

2. Ледве помітний для ока.

Тільки тепер помітив Яресько якусь невловиму настороженість навкруги (О. Гончар);

Невловима посмішка просковзнула на устах Щербицького (С. Журахович);

// Якого не можна визначити.

Чулось невловиме дихання життя, рух земних соків (М. Коцюбинський);

Вигляд у чоловіка похмурий, обличчя видовжене, і чимось невловимим він нагадував Турбая (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. невловимий — невлови́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невловимий — див. жвавий; спритний  Словник синонімів Вусика
3. невловимий — неуловимий, -а, -е. 1》 Якого не можна піймати, застати де-небудь. 2》 Ледве помітний для ока. || Якого не можна визначити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невловимий — НЕПОМІ́ТНИЙ (якого важко або неможливо помітити, погано видимий), НЕПРИМІ́ТНИЙ, ПРИХО́ВАНИЙ (непомітний зовні, зверху, збоку і т. ін.  Словник синонімів української мови
5. невловимий — НЕВЛОВИ́МИЙ, а, е. 1. Якого не можна піймати, застати де-небудь. Матрос малював собі велетенського командира невловимого крейсера (Ю. Янов., II, 1958, 33); Малий Тарас чув розповіді про невловимого героя селянського руху на Поділлі Устима Кармалюка (Кол.  Словник української мови в 11 томах