невмираючий
НЕВМИРА́ЮЧИЙ, а, е.
Те саме, що невмиру́щий 1, 2.
Всі гори були ніби зумисне заквітчані зеленими садками й букетами золотоверхих церков, їх заквітчала давня невмираюча українська історія (І. Нечуй-Левицький);
Пісня ж твоя [мамина] в невмираючій силі В мойому [моєму] серці ясніє, живе (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)