невмирущий
НЕВМИРУ́ЩИЙ, а, е.
1. Який вічно живе, ніколи не вмирає; безсмертний.
Живи, народе мій! – ти ж бо єсть невмирущий (П. Тичина);
– З цим номером, може, і вмреш, сказав Гладун, вручаючи гвинтівку Духновичу. – Я невмирущий, – відповів на це Духнович. – Життя – ось мій орієнтир! (О. Гончар).
2. Який завжди зберігається в пам'яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній.
Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Панас Мирний);
Квітчають землю у труді Завзятці невсипущі.., І мов алмаз, ясні й тверді Діла їх невмирущі (М. Рильський);
Ще з юнацьких років Стародуб захоплювався невмирущим твором Лесі Українки “Лісова пісня” (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)