невмирущий
НЕВМИРУ́ЩИЙ, а, е.
1. Який вічно живе, ніколи не вмирає; безсмертний.
Живи, народе мій! – ти ж бо єсть невмирущий (П. Тичина);
– З цим номером, може, і вмреш, сказав Гладун, вручаючи гвинтівку Духновичу. – Я невмирущий, – відповів на це Духнович. – Життя – ось мій орієнтир! (О. Гончар).
2. Який завжди зберігається в пам'яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній.
Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Панас Мирний);
Квітчають землю у труді Завзятці невсипущі.., І мов алмаз, ясні й тверді Діла їх невмирущі (М. Рильський);
Ще з юнацьких років Стародуб захоплювався невмирущим твором Лесі Українки “Лісова пісня” (Л. Дмитерко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невмирущий — невмиру́щий прикметник Орфографічний словник української мови
- невмирущий — Немрущий, безсмертний, вічно живий, несмертний; (- славу) вічний, незабутній; (незнищенний) нетлінний. Словник синонімів Караванського
- невмирущий — див. вічний Словник синонімів Вусика
- невмирущий — -а, -е. 1》 Який вічно живе, ніколи не вмирає; безсмертний. 2》 Який завжди зберігається в пам'яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній. 3》 За релігійними уявленнями – вічно живий, який не вмирає (про міфічних богів та інших істот, наділених безсмертям). Великий тлумачний словник сучасної мови
- невмирущий — ВІ́ЧНИЙ (який не зникає, не перестає існувати; який існуватиме, триватиме довго, завжди), ДОВІ́ЧНИЙ, НАВІ́ЧНИЙ, НЕМИНУ́ЩИЙ, ПОВІ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ (перев. про подвиги, славу і т. ін. діяльність людей). Словник синонімів української мови
- невмирущий — Невмиру́щий, -ща, -ще Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- невмирущий — НЕВМИРУ́ЩИЙ, а, е. 1. Який вічно живе, ніколи не вмирає; безсмертний. Живи, народе тій! — ти ж бо єсть невмирущий (Тич., III, 1957, 158). 2. Який завжди зберігається в пам’яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній. Словник української мови в 11 томах