невмирущий

ВІ́ЧНИЙ (який не зникає, не перестає існувати; який існуватиме, триватиме довго, завжди), ДОВІ́ЧНИЙ, НАВІ́ЧНИЙ, НЕМИНУ́ЩИЙ, ПОВІ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ (перев. про подвиги, славу і т. ін. діяльність людей). Вічна мерзлота; Ти (місяць) вічний без краю!.. люблю розмовлять, Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою (Т. Шевченко); Он там, у долинці, під білими березами, копають уже.. довічну хатину чумакові (М. Коцюбинський); Писцеві комедій, розпроданих потай, Слузі лицедійних розваг Не личить гордливих надгробків пишнота, В стрічках і вінках саркофаг, — Стає атрибутом навічним для нього Перо і папір. Більш нічого (М. Бажан); Прояснює в мені любов, Як сонце неминуще, Все, що в моїй душі моє джерельне і цілюще (Д. Павличко); Віддайтесь на милость, на ласку мою, Най слово запевнить моцарське, Що волю й шляхетство повічне даю За ваше завзяття лицарське! (М. Старицький); О земле рідная! Не жатиме неситий Пшениці на твоїх ланах! Жила, живеш, довіку будеш жити, Безсмертна у віках! (М. Рильський); — Ми не вмремо, бо ми невмирущі і вічні, — сказала Зірниця (І. Нечуй-Левицький).

НЕМЕ́РКНУЧИЙ (про щось позитивне — значення якого ніколи не буде втрачене), БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ рідше, НЕВ'Я́НУЧИЙ, НЕТЛІ́ННИЙ поет., НЕСТАРІ́ЮЧИЙ рідше. Прекрасні і невмирущі пісні склав наш народ на вічну пам'ять і немеркнучу славу про свою багатовікову боротьбу (Ю. Смолич); Борис перечитав безсмертну поему одним духом за кілька день (І. Франко); Щоб дума народу не знудилась і не зубожіла од вікової біди і недолі, народ створив собі.. нев'янучі у віках розваги, танці, співи (Т. Масенко); І він (Тарас) з землі рвонувсь раптово, Щоб проказать нетлінне слово, Животворящеє, мов крик (Л. Забашта); "Хіба що пісня інколи занесе людину в той край (юність) на своїх нестаріючих крилах..." (О. Гончар). — Пор. 2. ві́чний, невгаси́мий, незабу́тній.