невміч

НЕВМІ́Ч, безос. пред., діал.

Не під силу; несила.

А як настали жнива, з довгими палючими днями, невеличкими короткими ночами, з важкою похопливою роботою, то їй стало невміч (Панас Мирний);

Такий уже природний “невійськовий”, Що розрізнить йому невміч Погонів капітана і майора (В. Бичко).

Значення в інших словниках

1. невміч — невмі́ч прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. невміч — присудк. сл., діал. Не під силу; несила.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невміч — НЕВМІ́Ч, присудк. сл., діал. Не під силу; несила. Більше невміч Було хлопцям мовчать. І відразу Злинув гул голосів молодих… (Бичко, Вогнище, 1959, 80).  Словник української мови в 11 томах