невпинно
НЕВПИ́ННО, НЕУПИ́ННО.
Присл. до невпи́нний, неупи́нний 1, 2.
На велетенському току, що займав цілий майдан, невпинно гупали ціпи (Ф. Бурлака);
Мокро під смерекою. Дрібно-дрібно просіває дощ, але невпинно, уперто (Г. Хоткевич);
Лінія фронту наближалася невпинно і, як здавалось Федоренкові, занадто швидко (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)