невпинно
НЕВПИ́ННО, НЕУПИ́ННО. Присл. до невпи́нний, пеупи́нний 1, 2.
На велетенському току, що займав цілий майдан, невпинно гупали ціпи (Бурл., О. Вересай, 1959, 80);
Лінія фронту наближалася невпинно і, як здавалось Федоренкові, занадто швидко (Кач., Вибр., 1953, 389).
Словник української мови (СУМ-11)