невсипущий
НЕВСИПУ́ЩИЙ, а, е.
1. Пильний, старанний, ретельний, уважний.
Вона здавалася .. повною огородною маргариткою, що так щиро ходили коло неї невтомні дівочі руки, доглядали невсипущі очі (Панас Мирний);
Через ворота й мостом, .. обабіч якого стояла невсипуща сторожа, князь Святослав вийшов з Гори й попрямував до Нового города (С. Скляренко);
А на землі несуть своюневсипущу вахту бойові помічники авіаторів – локаторники (з газ.).
2. Який не знає втоми і виявляє наполегливість, настирливість у роботі; невтомний, роботящий.
Наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинає (Т. Шевченко);
І мріялись мені далекі села: дівчата йдуть, співаючи, з ланів, клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Леся Українка);
Наша Україна – мати, Робітниця невсипуща (Д. Павличко);
// Завзятий, невгамовний.
А то ж дівка, не то що на усе село, та вряд чи де й близько така була: богобоязлива, богомільна, до усякого діла невсипуща (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вони її з таким захватом співали, цю клечальну пісню, мирославські дівчата, невсипущі співухи (О. Ільченко).
3. Який не послаблюється; постійний, неослабний.
Розпочались дощі невсипущі, і я починаю тратити надію на погоду (Леся Українка);
В героїчні дні Вітчизняної війни, в дні невсипущих тривог і готовності – країна наша виявила стільки джерел життєвих сил, що кожен з нас не може не переповнитись радістю великою! (П. Тичина);
Ніяка сила не могла витравити з його душі тієї невсипущої любові до людей, до рідної землі, яка жила в ньому (Ю. Збанацький);
// Кипучий, бурхливий.
Тільки невсипуще море бухає десь здалеку, немов незримий велет видихає з себе денну спеку (М. Коцюбинський);
А там, на схід, .. будувалося теж невсипуще життя (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)