невсипуще
НЕВСИПУ́ЩЕ.
Присл. до невсипу́щий.
Працював він, справді, невсипуще. Де у нього тільки та сила бралася! (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)НЕВСИПУ́ЩЕ.
Присл. до невсипу́щий.
Працював він, справді, невсипуще. Де у нього тільки та сила бралася! (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)